Чи втрачаємо ми щось, обираючи фільм?

Чи можна вижити у світі, де твоїм єдиним компаньйоном є самотність? Якщо прагнете знайти відповідь на це питання, то раджу прочитати книгу Делії Овес «Там, де співають раки». Якщо ж читання це не ваше, то є можливість глянути однойменну екранізацію, яка вийшла у 2022 році. Та чи завжди фільм здатен передати усю атмосферу та ідею твору?

 

Насправді інколи режисери нехтують сюжетом і будують сценарій так, аби лиш привернути увагу аудиторії, при цьому нещадно знищуючи усі мотиви та символи закладені в основу тієї чи іншої книги. Тож сьогодні ми вирішили порівняти книгу з її екранізацією та зрозуміти чи дійсно аудиторія щось втрачає, обираючи фільм.

 

Порівнювати ми будемо книгу про яку вже згадали на початку, а саме « Там, де співають раки» Делії Овес. Сама  історія описує життя дівчинки Каї, яка через примху суспільства,  була приречена на цілковиту самотність. Ця розповідь не залишить байдужим нікого, адже кожен зможе віднайти себе у образі маленької дівчинки, яка, незважаючи на усі труднощі, до останнього вибюрюватиме своє місце під сонцем.

 

На мою думку, фільм режисерки Олівії Ньюман входить у число тих одиноких екранізацій, які все ж змогли передали увесь сюжет та символізм книги. Чого лише варта атмосфера маршів. Дивлячись фільм, ти немов сам потрапляєш на лоно дикої природи. Воно не лякає тебе, а навпаки манить у свої обійми, дає відчуття умиротворення і спокою. Також не можу не відмітити чудово підібраний акторський склад. Хоча це відносно нові обличчя, але все ж вони навідмінно впорались зі своїми ролями, повністю передали і розкрили персонажів.

Єдиною відмінністю між екранізацією та книгою є їхня побудова. Події фільму розгортаються з моменту, коли Каю звинувачують у вбивстві Чейза Ендрюса. Дівчина перебуває у в’язниці, в той час як її навідує адвокат. Книга ж розпочинається зовсім інакше. З перших сторінок ми знайомимось з шестирічною дівчинкою, яку спочатку покидає мама, а згодом усі брати і сестри, залишивши її наодинці з вічно п’яним батьком. Наступний розділ переносить нас на 17 років вперед, де ми дізнаємось про загибель того ж Чейза Ендрюса. Надалі у парних розділах розповідатиметься про те, як Кая росла та намагалась вижити, а у непарних – вестиметься розслідування смерті хлопця.

 

Як бачимо структура фільму дещо різниться від книги, що значно впливає на динаміку твору. Переглядаючи екранізацію, нас цікавить лише одне питання: чи винна Кая, і якщо ні, то хто ж вбивця, та чи було це взагалі вбивством ? У той час в книзі ми ще до третини твору навіть не здогадуємося, що цю нещасну дівчину можуть запідозрити у злочині. Момент, коли її звинувачують у вбивстві Чейза, стає піковим, і відірватися від книги просто нереально.

 

Як людина, що читала книгу, а потім дивилась фільм, можу сказати, що екранізація тримає не в такій напрузі, як друкований твір. Проте розв’язка в обох випадках є неочікуваною.

Все ж з упевненістю можу сказати, що обравши фільм, ви справді нічого не втратите, а навіть збережете декілька нервових клітин.